Категорiя: Культура, мистецтво, історія


541: Як вести себе в храмі, або Релігійний етикет (Частина 1)
Кожна релігія має ряд відмінних рис. Я зовсім не маю на увазі відмінності в самій вірі - у кожного вона своя. Але знати основи поведінки в храмах, що представляють різні релігійні течії, просто необхідно кожній людині. Адже ніколи не знаєш, куди життя може занести .
   Додано: 27.08.2011

542: Чим займалися жителі Помпеї до того трагічного дня 79 року?
Зі слів екскурсовода, люди Помпеї додавалися трьом пожадливість обжерливості, сексу і видовищ. Вони веселилися 24 години на добу, пили літрами вина, їли з ранку до вечора різні страви, відпочивали, займалися любов'ю, ходили в театр, дискутували і дивилися бої гладіаторів.
   Додано: 27.08.2011

543: Розповісти, як був відкритий фосфор?
Тут не обійшлося без алхімії. У її адептів ця речовина була найсуворішим чином засекречено. Багато авторів посилаються на затвердження Фердинанда Гефеле і його «Історію хімії» (F. Ноеfеr. Histoire de la Chimie, t.
   Додано: 27.08.2011

544: Що таке «слово і діло государеве»?
Цариця Анна Іванівна постійно боялася змов. Права на трон в герцогині Курляндське фактично не було. У заповіті Катерини I особливо наголошувалося обставина, що якщо Петро II помре бездітним, то престол відповідно перейде спочатку до Анни Петрівни, а потім до Єлизавети Петрівни.
   Додано: 27.08.2011

545: Що Галині Серебрякової вдалося розповісти про культ особистості?
Вона притискала до грудей довідку про реабілітацію і тремтіла від страху: «Раптом загубиться?» А потім «з ураганним серцебиттям» дісталася до старовинного кладовища і впала з криком здавленим на суху землю біля кам'яних плит: «Дожила! Матуся моя, люба! Життя починається заново!
   Додано: 27.08.2011

546: Чим цікава японська традиція ханами?
Японці, незважаючи на стрімкий ритм життя, ніколи не забувають поміркувати про тлінність всього сущого і про сенс життя. Вже більше тисячі років в Японії існує традиція, звана ханами.
   Додано: 27.08.2011

547: «As You Like It» - або «As You Lie, Kit»?
У 1600 році в Видавничий Реестр була внесена п'єса «Як вам це сподобається» («As You Like It»). Проте публікація цієї чарівної і абсолютно безневинної на перший погляд комедії була заборонена, і вперше вона з'явилася у пресі лише в 1623 році.
   Додано: 27.08.2011

548: Як це було? Як я проводила перепис населення СРСР
... Попалася мені днями малюнок комунальної кухні і нагадала, як я брала участь у переписі населення 1979 року. Багато читачів ШЖ в цей час ще лупили один одного совочками по головах, а декого і зовсім на світі не було, а я вже закінчувала мехмат Одеського університету. Для перепису 240 (чи скільки там їх було) мільйонів населення СРСР було потрібно багато народу, і на перепис «кинули» студентів. Називалися ми «лічильники» і повинні були ходити по квартирах і заповнювати на кожного мешканця величезні анкети. Кожному лічильнику видали спеціальний товстий портфель, пачку анкет і ліхтар. Мехмат розташовується в головному корпусі університету - в самому центрі Одеси, тому й дісталися нам квартали старого міста, з величезними комуналками в старих будинках. Шкода, що я тоді не знала, що з'явиться Інтернет, і не записувала свої враження! Чого ми тільки не надивилися. Комуналки на 15-20 сімей, в коридорах яких можна було реально заблукати серед мотузок з білизною, корит, велосипедів і шаф. Грона дзвінків на двері, грона лампочок у вбиральні - від кожної лампочки йшов провід в кімнату, і там включався світло, щоб ніхто не покористувався чужим світлом. Мені потім розповіли, що в Пітері те ж саме практикувалося на кухні - у кожного своя лампочка, і кожна господиня зобов'язана була включити своє світло, навіть якщо там вже горить багато інших. Можна було, напевно, і не включати, але тоді скупердяйка ризикувала раптово залишитися в темряві! Були квартири нормальні, а були чварні, де в кожній кімнаті драматично розповідали, які негідники живуть у наступній. Товариські одеські бабусі були раді поговорити, а один раз нам попався вчений-самоучка, який втокмачував нам основи дієтології і показував таблицю сумісності продуктів. Пам'ятаю, що сир з хлібом не поєднувався ніяк, а молоко взагалі було позначено отрутою. Тепер це ази, а тоді цього ніхто не знав. Харчувалися, як попало за принципом «що дістав, то і з'їв». Зрозуміло, що стан місць загального користування було приблизно як на картинці - житлові контори нічого не робила десятиліттями, а домовитися зробити ремонт самим - мешканці були не в змозі. Адже як ділити витрати - по їдцям або по працівникам? Цей вічне питання так ніколи і не було вирішено ... Зрідка по коридору, як акваріумна риба, пропливала якась бабуся, несучи сидіння для унітаза: його брали з собою і несли назад ... В процесі обходу дісталися мені квартир я виявила цікавий факт: якщо радянські жінки зразка 79 року ходили будинку хоч в засмальцьованих, але в халатах, то радянські чоловіки того періоду існували тільки і виключно в сімейних трусах. Хоча перепис проходила в січні і на спеку списати це було важко. Жоден інший домашнього одягу для чоловіків просто не існувало. І то сказати, у смугастій піжамі хто ж з доброї волі ходити стане? Побачивши у напіввідчинені двері молоду дівчину з портфелем, чоловік радянський домашній в трусах, як правило, скрикував «ой», плескали двері, і через хвилину відкривав її - вже одягнений в треники з бульбашками. Правда, і серед жінок були винятки, деякі ходили теж у пузиряться линялих треніках чорнильного кольору, а одна дама запам'яталася мені тим, що поверх оних треників у неї був надітий линялий атласний пояс з гумками, та гумки ці підтримували власне штанини. Діти доношували будинку старе вуличне, спеціальна домашня одяг був далеко не у всі, та не всі і вважали, що це необхідно. Більше того, взагалі-то і спати було прийнято в тому ж білизна, в якому весь день ходив. Верхнє просто знімали, і все ... Страшно, так? Питання анкети викликали масу труднощів. Як правило, в квартирах жили не ті, хто був прописаний, не жили ті, хто був прописаний, і жили вони все не з тими, з ким були розписані. Тому вони страшно плуталися: як відповідати, по документах або по факту? І якщо відповіси не так, чи не вийде який неприємності? Прописано завжди було набагато більше, чим жило - багато від тісноти збігали на квартири, а числилися за старою адресою, плюс до того широко практикувалася прописка за гроші, тобто люди ніколи там не жили і не збиралися. Плутанина від цього була офігенна. А нам же треба було не просто заповнити анкети з купою питань, але ще вибудувати їх у порядку сімейної ієрархії: на одній анекте писалося «глава сім'ї» (вони довго і склочною з'ясовували, хто у них голова), а на інших - син глави сім'ї , дружина г.с., і т.д. і т.п. Графа ця називалася «ставлення до глави сім'ї», на що народ стабільно відповідав: хорошее. Загалом, надивилися ми всякого, і нереальних шпаківень, в яких проте жили, і професорських великих квартир, і колоритних мешканців, і історій цікавих наслухалися. А перепис що, ну переписали. Підсумки перепису все одно видали народу такі, як треба, а що там насправді вийшло, то начальству видніше.
   Додано: 27.08.2011

549: Як російський військовий мундир став символом честі?
У XIX столітті овіяний димом боїв військовий мундир все більше ставав символом честі. Показово, що офіцер ніколи не з'являвся в суспільстві в цивільному одязі і, навіть перебуваючи у відставці, волів ходити у формі. Позбавлення офіцера права носіння мундира при виході у відставку вважалося суворим покаранням, таку людину просто переставали брати до багатьох дворянських будинках.
   Додано: 27.08.2011

550: Звідки взявся лох?
Питання це мене, звісно, не мучив, але попітніти довелося, щоб знайти відповідь. Взагалі, кожен з нас прекрасно розуміє значення слова «лох». Якщо взяти сучасний тлумачний словник російської мови, то ми читаємо: «Дурний людина, простак; наївний, довірлива людина». І кажучи по честі, нам з дитинства не хочеться бути названими саме таким образливим словом. Треба сказати, що при всьому своєму поважному віці (а «лоху» вже близько двох століть), слово це, давно ставши жаргоном, так і не виходить з моди.
   Додано: 27.08.2011

[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159] [160] [161] [162] [163] [164] [165] [166] [167] [168] [169] [170] [171] [172] [173] [174] [175] [176] [177] [178] [179] [180] [181] [182] [183] [184] [185] [186] [187] [188] [189] [190] [191] [192] [193] [194] [195] [196] [197] [198] [199] [200] [201] [202] [203] [204] [205] [206] [207] [208] [209] [210] [211] [212] [213] [214] [215] [216] [217] [218] [219] [220] [221] [222] [223] [224] [225] [226] [227] [228] [229] [230] [231] [232] [233] [234] [235] [236] [237] [238] [239] [240] [241] [242] [243] [244] [245] [246] [247] [248] [249] [250] [251] [252] [253] [254] [255] [256] [257] [258] [259] [260] [261] [262] [263] [264] [265] [266] [267] [268] [269] [270] [271] [272] [273] [274] [275] [276] [277] [278] [279] [280] [281] [282] [283] [284] [285] [286] [287] [288] [289] [290] [291] [292] [293] [294] [295] [296] [297] [298] [299] [300] [301] [302] [303] [304] [305] [306] [307] [308] [309] [310] [311] [312] [313] [314] [315] [316] [317] [318] [319] [320] [321] [322] [323] [324] [325] [326] [327] [328] [329] [330] [331] [332] [333] [334] [335] [336] [337] [338] [339] [340] [341] [342] [343] [344] [345] [346] [347] [348] [349] [350] [351] [352] [353]

   2010